Холодна, погляд рідкий і щось незрозуміле, можливо навіть для неї. Дивно, та самотність переповнює мене коли ми вдвох і коли цей незрозуміло-прозорий погляд пронизує мене неначе ренген, чи щось подібне. В середині ростуть колючки, що ось-ось вирвуться назовні й проти цього, на жаль, нічого не вдієш. Прокляття!!! Але моїм прокляттям є моє кохання!!! Без якого жити я не можу. Навіть той, «ренгенівський» погляд перевертає мені душу. І я не розумію що відбувається. "Безпомічна істота",- по іншому я назвати себе не можу. Мене побороло кохання. І я помираю від його полум’ я, яке не можу показати крижинці в яку закоханий, щоб бува часом її не розтопити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253855
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2011
автор: Крижанівський Олександр