А Київ не так і далеко

А  Київ  не  так  і  далеко,
Хоч  ближче  Полтава  й  Донецьк,
Але  мені  зовсім  не  легко,
Стискаю  в  руках  олівець.
Пишу,  а  насправді  в  уяві,
Ледь  видимий  набраний  текст,
І  досі  в  запасі  на  лаві,
Не  чую  від  тренера  «некст».
На  полі,  а  поле  -  не  грою,
В  порожні  ворота  голи,
Ти  поряд,  але  не  зі  мною,
Ми  разом  -  проте  не  були,
Звичайна  не  вийшла  заміна,
Ескіз  цей  не  стане  портрет,
На  землю  упав  на  коліна,
У  тіні  зігнувсь  силует,
До  центру,  трибуни  у  хвилі,
Я  з’їв  насіннєвий  запас,
Програв  -  мни  мотузку  у  милі,
Світлини  у  профіль  й  анфас.
Зфільмують  усе  режисери,
І  титри  будуть  й  хепі-енд,
Давно  старий  цінник  вже  здерли,
В  лікарні  і  цей  пацієнт.
І  хто  з  вас  не  хоче  овацій,
Мільйони  уважних  очей,
Контрольний  пакет  усіх  акцій,
Ключі  до  красивих  дверей?
Тримати  у  свої  долоні,
Над  іншими  мати  свій  вплив,
Харизмою  були  в  полоні
Лиш  вашою,  ти  це  зробив.
Ні,  кожен  з  своїм  запитанням,
Читають  не  всі  між  рядків,
Щоб  виграти  власне  змагання,
Поїхати  де  рідний  Львів.
Тримайте  в  словах  поцілунки,
На  митниці  знову  контроль,
Любов  контрабандою  в  клунках,
Проміле  в  крові,  алкоголь.
Невже  я  не  вдячний  цій  долі
За  щастя  яке  накував?
На  рану  насипав  сам  солі,
Свій  чорний  квадрат  малював.
Знайомі  мені  світу  сльози,
Дощами  у  душу  мою,
Паперів  порожніх  лиш  стоси,
Один  серед  степу  стою,
Не  видно  хоча  я  і  бачу,
Як  ніч  поборола  цей  день,
І  вкотре  з  народом  я  плачу,
Мелодію  давніх  пісень
Яких  він  …таких,  трохи  статки,
Усі  іще  вчора  продав,
Закінчив  невдалі  початки,
І  пам’ять  за  безцінь  віддав.
Ішов,  а  в  руках  смолоскипи,
Показують  праведний  шлях,
Сміливості  трохи  він  випив,
Вже  мапа  у  його  руках.
Дивіться,  тут  трохи  кордонів,
Написані  норма,  мораль,
Не  треба  нам  штучних  законів,
У  серці  є  божий  Грааль.
Звичайний,  ступаю  у  воду,
По  річці  іду  навмання,
Несу  щось  нове  для  народу,
Показую  й  своє  ім’я.
Ще  капля,  дещиця,  чекайте,
Вже  скоро  зі  світлом  тунель,
Мене  більше  ви  не  питайте,
Де  ваша  священна  купель.
Я  просто  ніхто,  все  забудьте,
Усю  писанину  оцю,
Собою  лишайтеся,  будьте,
А  я  просто  так  помовчу.


14.04.2011

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253913
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: КРІПАКОС