Коли самотністю прилине ніч
Під злато-блиском темної вуалі,
Далекий спомин доторкнеться пліч
І перлами розсипле на скрижалі
Ось ті хвилини-зерна збіглих літ.
Не сіються - густе занадто сито.
Милує око мальв рожевий цвіт
Бо віриться, що не минуло літо
І смутком не торкаючись душі -
Ти залишився перелітним птахом,
Що став так несподівано чужим...
Без докору сумлінь і вже без страху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2011
автор: Тамара Шкіндер