Люблю вставати дуже рано,
Коли природа іще спить,
Та лиш виходжу я на ґанок,
Як чую: все уже бринить.
Десь дзвонять тихо срібні роси
На пелюстках ніжно-барвистих,
А верби розплітають коси
В зелених травах шовковистих.
І линуть ніжні аромати
Біло-рожевих цвіт-садів,
Що вмить повисли коло хати,
Вплели у себе спів птахів.
Та вже рожеве ясне сонце,
З-за небокраю випливає,
І перший промінь у віконце
Якось несміло посилає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253968
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Galina Udovychenko