Дванадцять віків промайнуло у світі
А Кафі вже цілих сімнадцять століть.
На ринку товарів ні меду, на квітів:
Товар – це раби для домашніх угідь.
Відомо, раби це живі, але мертві:
Сьогодні купили, тоді ж продали.
Нема порятунку їм, буду відверта –
Часи ті жахливі для світу були.
Та є в нас і приклад щасливої долі,
Коли українку забрали в полон.
Вона прижилася у турків поволі,
Себе угніздила і сина на трон.
А там обернулась в коханку султана,
А згодом в кохану дружину його.
Настуня Лісовська, вона ж Роксолана –
Щаслива й нещасная світу цього.
Найперше про Кафу сказав руськомовно
Афоня Нікітін. Тоді загалом
«Плавець за три моря» напише змістовно
Про вежі, мечеть, мінарети, полон.
Він першим з Європи досяг Індостану,
Вивчав їхній побут аж понад шість літ,
Зробив це раніше за Васко да Гаму
На цілу чверть віку. Масштабний похід?
Кафійці на заздрість усім багатіли.
Частіше дивилися турки в той бік,
Привласнити землі собі захотіли
(Своїм володінням не знали і лік!)
Вони зупинились під муру стіною -
Та місто у змозі облогу тримать.
Лиш турки на Кафу рушають війною –
Та стіну з каміння ніяк не прорвать!
Змогли оборону весь рік протримати…
Та турки своєї мети досягли:
Щурів через стіну у місто жбурляти –
Кафійці у ряд від чуми полягли!
В Італію бігли од смерті тікати,
Однак порятунку і там не було.
Чуму принесли до Європи у хати
У кожне містечко, у кожне село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254136
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2011
автор: Софія Соловей