Заповнений трамвай. Не можу жити!
Ховаюсь поза межами дверей.
Тремтячі руки хочуть відчинити,
За ними вже не видно тих очей.
Ті очі... не забуду їх ніколи,
У них я бачив полум*я душі.
І на вустах залишила смак болю,
Такими були наслідки брехні...
А я згадаю осінь... Тихий парк.
І наші руки з*єднані теплом...
А ти смієшся легковажно так,
Для тебе це кохання було сном...
Напевно ти ніколи не згадаєш
Слова, які у перший день сказав.
Я так хотів почути, що кохаєш...
Мовчала ти. Трамвай тебе забрав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254193
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2011
автор: Alexander Marchuk