Падайте на коліна, кайтесь, просіть прощення! -
Наше скадне днювання повне простих дилем... -
Скільки б людей не було, а проти Нього - жменя.
Небо заснуть забуло: ніч засіяла днем.
Землю в обійми скута світло, як смертне віко...
- Вразило аж до серця?
- Темені гірш нема! -
Завтра візьмуть на кпини:
- Як?! Ти не чув про зірку?!
- Що? Ти ходив до церкви?
- Що? Ти спасений? - Тьма!
Ми навіть в силі - дрібка,
мізер, крихтина, друзка...
Щастя - зустріти вечір, щастя, як зранку встав.
Шальки готові важить кожну й дрібну галузку.
Небо заснуть забуло -
хто на коліна впав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2011
автор: Віктор Фінковський