... Деградація!?.
Де ж наша ця градація
Совісті, розуму, сумління?..
Яка ми нині нація?..
Куди пропало вміння
Бути достойними людьми?
Ми все уже віддали,
Ми з всім уже змирились.
Забули все, що знали,
Бо трунку ми напились
Кровавої чуми...
А як вернути мільйони,
Що зникли із лиця Землі?..
Які придумати закони,
Щоб в вічній сірій мглі
Пропали всі людські кати.
А де ж сховався нині ти?..
Ти думаєш тебе мине ця чаша
І ти досягнеш вищої мети?..
Та гірка предвічна доля наша,
Бо мусим ми по шляху йти...
... Його проклали мільярди
І кованих, і босих ніг,
Надівши різні там кокарди,
Для нас творили вічний гріх,
Взривали душі, як петарди...
... А ціль яка.. на цій Землі?
Скажіть тупі ви фарисеї...
Ви у тому ж самому "дермі".
Якщо ви правите,..
То думаєте, що ви вже "одісеї"
І ви у цінному "руні"?..
... І от на всій Землі
Одна лиш деградація...
Вона, як гени ввійша у вас.
І ви не "гомо сапієнс",
Не "вищий клас",
А лиш прості щурі...
За вами сльози л'є суха акація...
А ви сховались в позолоченій норі
В надії, що спинився час
І вас спасе глобалізація...
.............................................
... Усі диктатори - мерзені слуги...
Усі плазують перед золоченим Тільцем.
Нащадки не стерпл́ять підлої наруги,
Опустять в "грязь" їх всіх лицем
За їхні "доблесні" заслуги...
... І стане в світі справедливість,
І будуть ЛЮДИ... - не "вовки"...
І в кожного буде можливість
Відчути потиск братньої руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254462
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2011
автор: Д З В О Н А Р