ВОВКИ . . . ТА ДЕГРАДАЦІЯ

...  Деградація!?.
Де  ж  наша  ця  градація
Совісті,  розуму,  сумління?..
Яка  ми  нині  нація?..
Куди  пропало  вміння
Бути  достойними  людьми?
Ми  все  уже  віддали,
Ми  з  всім  уже  змирились.
Забули  все,  що  знали,
Бо  трунку  ми  напились
Кровавої  чуми...
А  як  вернути  мільйони,
Що  зникли  із  лиця  Землі?..
Які  придумати  закони,
Щоб  в  вічній  сірій  мглі
Пропали  всі  людські  кати.
А  де  ж  сховався  нині  ти?..
Ти  думаєш  тебе  мине  ця  чаша
І  ти  досягнеш  вищої  мети?..
Та  гірка  предвічна  доля  наша,
Бо  мусим  ми  по  шляху  йти...
...  Його  проклали  мільярди
І  кованих,  і  босих  ніг,
Надівши  різні  там  кокарди,
Для  нас  творили  вічний  гріх,
Взривали  душі,  як  петарди...
...  А  ціль  яка..  на  цій  Землі?
Скажіть  тупі  ви  фарисеї...
Ви  у  тому  ж  самому  "дермі".
Якщо  ви  правите,..  
То  думаєте,  що  ви  вже  "одісеї"
І  ви  у  цінному  "руні"?..

...  І  от  на  всій  Землі
Одна  лиш  деградація...
Вона,  як  гени  ввійша  у  вас.
І  ви  не  "гомо  сапієнс",  
Не  "вищий  клас",
А  лиш  прості  щурі...
За  вами  сльози  л'є  суха  акація...
А  ви  сховались  в  позолоченій  норі
В  надії,  що  спинився  час
І  вас  спасе  глобалізація...
.............................................
...  Усі  диктатори  -  мерзені  слуги...
Усі  плазують  перед  золоченим  Тільцем.
Нащадки  не  стерпл́ять  підлої  наруги,
Опустять  в  "грязь"  їх  всіх  лицем
За  їхні  "доблесні"  заслуги...

...  І  стане  в  світі  справедливість,
І  будуть  ЛЮДИ...  -  не  "вовки"...
І  в  кожного  буде  можливість
Відчути  потиск  братньої  руки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254462
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2011
автор: Д З В О Н А Р