Роки,коні ви вдалії,
Промайнули, як у сні.
Коні в яблуках і білі,
Коні сірі й вороні.
Швідконогі і гриваті,
Дивовижні скакуни.
Не зачинеш коней в хаті,
Бо вони степів сини.
І несуться по простору
І веселі і сумні.
Миттю вершника угору
То підносять, а то й ні.
Разом по тернистім полю
В путь далеку вирушають.
І підкову – знак на долю
Коні вершнику вручають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25452
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.04.2007
автор: Світлана Гончарова