Чомусь тільки вночі, наодинці з собою, навпроти вікна - стаєш справжньою.
І з`являються мільйони думок, мрій, які не можуть здійснитися, спогадів...
Ніч, як маленька чорна кішка, прокрадається у твою душу і засинає там до світанку...
Ніч вливається теплою кавою всередину тіла і не розчиняється доти, доки Хтось не позриває з неба зорі і не простелить промені сонця...
І особливо тоді, коли зникає назавжди Людина, а з нею - цілий світ, - особливо тоді з'являється ця підступна, безжальна ніч! Вона прокрадається чорною пантерою, манівцями, всіма правдами і неправдами і знову знаходить дорогу до душі.
І тоді лишається тиша, завішені дзеркала, біль.
І ніч-пантера в душі.
Тиша і біль.
І ніч.
03.03.2011 Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254527
Рубрика: Нарис
дата надходження 18.04.2011
автор: Sereniti_Flawia