Нічого він у Бога не просив,
Життя його повільна течія,
Він не жалівся, лиш дива творив,
Впустивши символ сонця у серця…
Серця людей, що в пошуках буття,
Були і досі бродять серед неба,
Де хмарами окутане життя,
Тепло єдине, ось, що серцю треба…
Нічого він у Бога не просив,
Сьогодні просить дати шанс любити,
Любити, що є людям повних сил,
Коли потрібно жити і радіти…
Радіти тим, що ходиш по землі,
Сміятись тим, що може цілувати,
Не бути самовпевненим в собі,
Бо впевненість не вміє дивувати…
Коли так треба друга обійми,
Візьми за руку і не відпускай,
Відчуй мороз єдиної біди,
Лікуй теплом, у серці Бога май…
Коли потрібно просто підійти
Скажи на вушко «Я тебе люблю»
Мені охочі твої кольори,
Готова я відчути теплоту…
Щасливий будь до поки сонце є,
До поки вітер з небом розмовляє,
Він молиться за щирості людей,
Які лиш вчаться щастя дарувати…
Прости гріхи, прости часи біди…
Прощати ось чим треба дивувати,
Без прощення, ми діти темноти,
Впусти надію сонячну до хати…
У серці, що наповнене теплом,
Ти Господа Всевишнього тримай,
Якщо погано пошепки молись.
Живи, співай і помилки прощай…
Ісус вчить нас прощати, так чому б не простити ці дитячі, дійсно дитячі помилки і радіти, що дано нам сил..
Згадайте і на передодні Великодніх свят просіть прощення за помилки і прощайте, бо Богом переповнені серця…
«Любов — єдина відповідь на будь-яку нашу проблему, і дорога до такого стану — через вибачення. Вибачення розчиняє образу…(с)»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254764
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Alexander Marchuk