Нігті гострі наче лезо, вже малюють твій портрет,
Розсікають мужню спину і виводять силует.
Ніжно-біле простирадло, що відчуло пристрасть тіла,
Стане з білого багряним й подарує тобі крила.
Твоє тіло вже палає, як роздряпаний мольберт,
Але я не зупиняюсь, хочеш, стогін на десерт?
Сині квіти, що на шиї, від цілунків залишаєш,
Не побачать більше світла, ти, під светром їх сховаєш.
Як пояснюєш цей злочин, гострі нігті, ніжна шкіра,
Трохи пристрасті й бажання вилилися в грішність тіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254829
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Vidjma