Богдане! Славний чоловіче!
Хоча ти й розпочав "руїну",
Але відкрив народу вічі,
Коли "пархатило" Вкраїну!
Це ти підняв його на ляха,
Дружив з татарами для виду,
У кліті бився, наче птаха,
Печінку виклювавши жиду.
А кліть роздерли супостати,
Тебе вхопивши за грудину,
Ти москалю назвався братом,
Щоб нас зібрати воєдино.
І Бог почув твої молитви,
Згнила, зотліла сіть недолі,
А воля - добрий Божий витвір,
Уже гуляє в Дикім Полі!
В минуле канули ординці
І ляхи, й інші страховидла,
І ми вже справді - українці,
А не ясир якийсь чи бидло.
І вже нема, Богдане, кліті,
Вона втонула в нашім горі,
А стяг, що викупався в житі,
Вже викупавсь і в синім морі.
Проте в серцях снує тривога,
Як подароване не втратить!?
Бо швидко ми забули Бога
І Україну - знов "пархатить"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254915
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Терен