Полин німий. З табличками поля.
Дороги в маках дикої оздоби.
Знівечена цирконієм земля,
з надією болючою – Чорнобиль…
Хати осиротілі без людей.
Зітхають вікна. Черепиці стоси.
Криниці воду хлюпають з грудей
на димарі, задивлені у космос.
Завмерла тиша в селах та містах,
занурених в радянський мирний атом.
Самотній бусол – перелітній птах,
збирає жаб за стронцієву плату.
Лишились, правда, давні ще старці,
Не вірячи «советскім» забобонам.
Гартують старість в кислім молоці
І вірять тільки православним дзвонам.
PS.Нащадки запитають – і праві ж!
Коли покине Землю мертва засуха?
…нуклідні груші світяться в траві,
а хтось ховає гріх собі за пазуху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254969
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2011
автор: Михайло Плосковітов