Не клеїться у нас з тобою,
А ніби ж щирі почуття…
Давай ще раз займемсь любов’ю
І десь втечем у небуття.
Дай ще хоч раз тебе побачить,
Тільки при зустрічі мовчи,
Бо зможу знов тобі пробачить,
Від серця біль все тягнучи.
Дай ще хоч раз поцілувати
Твої натомлені повіки,
Дай смертну спрагу втамувати,
Вустами склеївшись навіки.
Дозволь мені хоч на хвилинку
Небудь байдужою тобі,
Дозволь мені хоч на граминку
Стать часткою твоєй душі.
Щодня кажу собі сердито,
Що вже нічого не вернеш,
Шляхи назад давно закриті,
Лиш біль собі ти принесеш.
Та хіба може бути гірше,
З надієй стиснуть телефон,
Коли вчувається не вперше
До болі дорогий рінгтон.
А коли й справді ти подзвониш,
Я все-одно не відповім.
Ти сам щораз нас знов хорониш.
Поплачу тихо, та й повсім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255011
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2011
автор: Конвалія