На шляху до правди дві зупинки,
Я народжуюся, потім моя смерть,
І між ними кольорові є картинки,
Життя по спіралі іде в круговерть.
Трохи відбувалося але навмання,
Інколи я бачив світло своє далеко,
Крутилася і не зупинялася земля,
Серед таких різних, я лише дехто.
Очі відкрию свої я раніше за всіх,
Ні не один є такі ж зі мною схожі,
Чути як більшість навколо у сміх,
Бідні ніколи не стануть вельможі.
Була та мить ми лишились німі,
Хтось захотів піти далі, до волі,
Але в словах всі сказали сумні,
Кращої треба сьогодні нам долі.
Так загорівся, горить цей вогонь,
Своїм теплом гріє душу людини,
Стало й мені, відчуваю з долонь,
Час вже іти показав на годинник.
17.04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255063
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2011
автор: КРІПАКОС