ми визбируємо на кухні з підлоги
корицю, горіхи і мигдаль. будемо
пекти. вже третє
сонце, відколи ми не відчиняємо
дверей цієї квартири.
я вчу тебе цілуватися : ніжно.
ти вчишся цілуватися на мені :
не кусатися і не пхати язика до
рота.
краплини після душу
не встигають випаровуватися із
ванних кахлів і шпарки між
ними поступово зацвітають.
жовті, червоні, оранжеві квіти.
нині ти підмітаєш пелюстки
з чистої підлоги. я лежу і
усміхаюся.
завтра тебе вже не
буде пекти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255139
Рубрика: Верлібр
дата надходження 20.04.2011
автор: Тетяна Запорожець