Залишила себе в світлинах,
в епізодах твоїх сновидінь.
І чкурнула… – Пробач, я не винна! –
тихо-тихо, як світла тінь.
Я звільнила тебе від себе.
Відтепер, щоб впізнати мене,
постаратися стерти треба
оте покриття захисне.
Не очікуй мене в перехрестях!
Пошукай в попільничці… Дивись –
перевтілилося у безцінь
те, що звалось любов’ю колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255189
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2011
автор: Ярочка