Коли серце тремтить у пітьмі..
Коли лезом просічують дні..
Коли туга украде печаль..
Коли погляд пронизує даль..
Коли душу рве на шматки..
Коли поруч-лиш чорні квітки..
Коли морок сповза зі стін..
Коли в хаті розкидано тмін..
Коли руки закуті в кайдани..
Коли люди всі пахнуть обманом..
Коли вечір украде думки..
Коли чуєш глухі дзвінки..
Коли мрії розтоптані вщент..
Коли один пам'ятаєш фрагмент..
Коли скрегіт нігтів по шкірі..
Коли друзі чужі мов звірі..
Коли світ не готовий до бою..
Коли барви до дна повні болю..
Коли крик серед гомону чути..
Коли просто не хочеш бути..
Коли ходиш на цвинтар сама..
Коли хочеться пити до дна..
Коли камінь-твій вічний тягар..
Коли падаєш з холоду в жар..
Коли пишеш й немає рим..
Коли радість прозора як дим..
Коли привидом видно туман..
Коли ти не зі мною ,а сам..
Коли віриш а надій нема..
Коли в свято ходиш сумна..
Коли плачеш щиро й відверто..
Коли напис на дереві стерто..
Коли ніхто тебе не чека..
Коли вмираєш-й ніхто не зна..
Коли могила порожня й глибока..
Коли ненависть б'є прямо в око..
Коли крок до бездни лишився..
Коли в житті просто втомився..
Коли сама йдеш додому..
Коли світло лиш в сонці одному..
Коли жертвою молиш прощення..
Коли з крові зробилось варення..
Коли серце належить пітьмі... -
Так хочеться признатись в коханні мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255201
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2011
автор: Апатія Нескінченна