Я тебе знайшов, а себе вже втратив,
У своїх думках, я тебе вже зрадив,
Ти мене не бачиш, ти мені не рада,
Всі мої вірші, стали лише зрада.
Де шукати правди, де вона не знаю,
Я мовчу кричу я, але не питаю,
Що робити далі, хто на запитання,
Відповіді дасть, здійснить ці бажання.
Може просто знову, вкотре помилився,
По дорозі йшов, там я заблудився,
Не знайшов шляхів, там де є багатство,
У собі я знову, виплекаю рабство.
Маю ту спокуту, але щось вагаюсь,
Хочу мати більше, чому зупиняюсь,
Підійти сказати і що треба взяти,
Речі іменами просто називати.
Знову на колінах і я ледь зламався,
Не відповідати, втік і заховався,
Більше вже не можу, хочу вільно жити,
В чому бачу правду, просто говорити.
Написати слово і це слово доля,
Я буду робити, інші хай говорять,
Вибір залишився, із чужих невдач,
Я не можу більше, йду вперед, пробач.
17.04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255232
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2011
автор: КРІПАКОС