Її звали Совість і вона фарбувала волосся у чорне.Щоб здаватись не такою вже й природньою та паперово чистою.Вони познайомились на заправці.Обидвоє заскочили залити баки,а потім він підвіз її додому.Спали разом не більше року,сьогодні він часто набирає номер її телефону.Але в неї майже завжди зайнято.Тому довелось залишитись друзями.
Її звали Іронія.Єдина жінка,яка у його житті траплялась надто часто і ніколи не була постійною.Зловживала алкоголем,носила високі підбори,ними ж забивала йому в душу,ніби у асфальт,свої зради.Завжди просила грошей,ніколи не посміхалась зубами.
Її звали Віра.Якось вони навіть спробували жити разом,але вона не витримала першою...Він бив її,мучив докорами,ніколи не робив компліментів,ненавидів Вірину персидську персикову кішку,шерсть якої липла до його дорогих піджаків,ніби до меду.
Її звали Надя.І була вона молодшою сестрою багатостраждальної Віри,яка в свої неповні 16 давно вже навчилась самотужки існувати.Пліч-о-пліч з власним світоглядом.Любила льодяники і старі чорно-білі фільми,ніколи не їла м'яса.Він,здається,хотів її вдочерити,поки не почав цілувати в рот,відчуваючи збудження.Словом,Надя минула ще швидше,ніж усі її попередниці.
Її звали Серце.Вона була кур'єром і якось потрапила до його дому з жменькою писюльок.Невдахи-сценаристи випробовували долю,надсилаючи їх відомому режисеру.На щастя,це всього навсього лиш тішило його самолюбство і покращувало настрій.Як завжди, знітилась,вкусила себе за нижню губу і постукала у двері...Єдине,що... Вона невиліковно хворіла.Тому він так і не спромігся її любити.Боявся не вижити.
Її звали Критика.Це була справжнісінька фурія!Жінка-істерика...головний біль від неї не вщухав годинами,вона била посуд тоннами,гнітила себе ревнощами і багато палила.
Її звали Муза.Надміру вибаглива і педантична,смачно готувала та любила слухати радіо в туалеті.Він вважав її майже ідеальною коханкою,бо ліжка вони ніколи не застеляли.Проте, кинув її після того,коли дізнався,що у неї четверо дітей від різних чоловіків і скоро народиться п'яте диво.На привеликий жаль,не від нього...
Її звали Безкінечність.Мабуть,остання і найстарша з усіх його жінок.Тепла та віддана.Старість вони доживатимуть разом,заліковуючи собою одне одного до кісток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255242
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2011
автор: Леона Вишневська