На білому коні,
(Лиш мить одна майнула)
Наснилося мені -
Поринув у минуле.
Там, лицарем струнким
Зодягненим у лати,
Я став, та ще й таким,
Що вмів перемагати!
В турнірі переміг.
На втіху привереді,
Ще й руку владну зміг
Поцілувати леді.
А згодом леді та,
Що мрією здалася,
Невинна і свята
Для мене віддалася.
Од щастя занеміг,
Снаги просив у Бога
Їй кидати до ніг
Кохання й перемоги.
Та зник бентежний сон,
В туманах леді мила.
І доля, в унісон
Зі мною, затужила.
Дістав життя альбом
За пам'яті диваном:
Я хочу буть рабом,
А доля робить... паном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2011
автор: Терен