В пору і молитись і клясти,
Хоч вже поруч світле Воскресіння,
Господу молитву піднести
І прокльони слати провидінню.
«Русскій мір» відчули на собі
дві святині – церква Михаїла,
Що в огні смертельної борні
У добу князів до тла згоріла
І собор Мазепин, що постав
У часи козацькії ті славні,
Коли гетьман береги з’єднав,
Об’єднавши душі православні.
В древніх стінах вчив Сковорода,
Малював їх молодий Шевченко.
З них ворожа кров, немов вода
Рясно проливалась в землю-неньку.
Їх тепер московський "старший брат",
"Третій Рим" будуючи старанно,
Зажадав отримати від влад
І паплюжить пам’ять нашу славну.
Переяслав мій, чому ж мовчиш!?
Не захистиш велич, гордість, славу.
Сивочолий, прокидайсь, проспиш
Незалежну прадідів державу.
Ти колись столицю захищав,
Славний Київ, пагорби святії,
А тепер хіба би хто впізнав
Велич златоверхої Софії.
Скрізь руїна, сором та ганьба,
Животіння і брутальна лайка.
О народе, нащо ж ти зміняв
Кобзу на трикутну балалайку?
21-22.04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255339
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.04.2011
автор: Мурмаш