Я в полоні мрій і сподівань
І хай кажуть, що потрапила в капкан.
Не повірю я нікому,
Бо не зрозуміти їм блаженну втому
Від погляду у серце, як у прірву
В яку зірвалась, може випадково,
Але політ коштує того,
Що серце завмирає,
А душа ніби в небо улітає
І бачиш погляд лиш його,
І нема в світі більш нікого,
І стук сердець зливається в єдине,
Ніби не двоє, а одна людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255455
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2011
автор: Река