Дощ невпинно по вулицях човгає,
Відбиває осінні рядки.
Чом здаєшся ти, осене, довгою?
Чом у сумові топиш думки?
Он земля під тобою розхристана,
Мов заклякла в чеканні біди,
В покривало закутавшись листяне,
Жде наругу зими - холоди.
Заскучавши за дниною гожою,
Попід лісом завмерло село:
Сіре небо димками загоджує,
Повернути благає тепло.
Та не чуєш ти, осене, докорів,
Тчеш завіси з пітьми і води
І твердИми рішучими кроками
Все мандруєш кудись... в холоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255481
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.04.2011
автор: Терен