Все штучно, все неправда, усе самообман,
І те тепло каміна, і кров пекучих ран.
Ілюзія відкритості, хорошості теорія,
Усе зайнялось полум ’ ям, як в стінках крематорія.
І пощо ти лиш боришся з отим розчаруванням,
Це ж ти кричала першою:”Ненавиджу кохання”.
Не треба всім доводити, порад не потребується,
Без тебе обійдеться все, без тебе побудується..
Нащо ж себе жаліти, ненавидіти нащо?
Ти досі не повірила, що світ не зробиш кращим?
Презумція невинності, життя фальсифікація,
Залите лезо кров ’ ю, і в серці деградація.
Були жорстоко вбиті.. любов.. і доброта,
І вирок ти шалена.. ти та.. але не та..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255606
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2011
автор: Vidjma