Я сидів вночі та пив вино
Закриваючи очі свої
А ти в той час скидала манто
Щоб цілував він груди твої.
Робивши ковток, потрохи п'янів
А ви вже від пристрасті п'яні були
Я розуміючи - стогнав і не жив
Ну а ти кричала з насолоди тоді
Ти душу й тіло йому віддаєш
На тому ж ліжку, де якось ми
Після дивної ночі без меж
Прокидались в обіймах колись
Ти тепер, на жаль, не зі мнюю
Та й зі мною ніколи не була
Так чому ж забути не можу
Те, чого так давно вже нема
Чому розкохати не можу,
Ти ніколи не будеш сама
Натомість забутись я хочу
За допомогою пляшки вина.
Будь ласка, критикуйте!!! Вказуйте на помилки!!! Щиро, відверто!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255873
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2011
автор: pippouzver