Розквітла наполохана ромашка
в травневому вишневому саду.
Чи знала, що зростати буде важко,
як вишеньки у білому цвіту?
Розквітли, майоріли, вальсували
ці сотні наречених-молодиць.
Над ніжністю такою згордували
і кинули на неї купу спиць.
Так боляче їй стало. Похололо
те серце, стало блідо-золоте...
Вагалося-вагалося, кололо, -
і вмить-таки залишилось пусте.
Фатою білосніжною півнеба
окутали вишневі молоді.
Раділи, що нічого їм не треба,
ще довго до осінніх холодів...
Та ранком під ногами біла постіль...
Та що це в травні, може, заметіль?
Е ні! Прийшли морози - ранку гості,
посипали додолу свою сіль.
Примерзли гордовиті, білосніжні
в травневому ранковому саду...
Так плакала, дивилася на вишні
ромашка в блідо-жовтому цвіту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255911
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2011
автор: Ліна Біла