Розмова з дияволом

Забрати  душу?  Нужбо  забери!
Мені  погано,  не  помітно  лиць,
Не  бачу  сонця,  я  лиш  пада  вниз
Не  знаю,  чи  це  правда..  Поможи...

Допоможи,  я  хочу  до  небес,
А  ти  диявол  руки  забери,
Бо  так  набрид,  ти,  як  той  пес,
Ти  не  хазяїн,  ти  лиш  покупець!

Чому  ти  душу  хочеш  загребти?
Бо  я  не  ідеальний  екземпляр,
А  може  просто  плани  зіпсував
Твої,  це  буде  помста  за  гріхи...

Навіть  не  знав,  навіщо  підписав?
Моя  вина,  я  висновки  зроблю,
Що  я  наплутав,  людям  я  брехав
Цей  гріх  на  душу  все  ж  таки  візьму...

О  дощ,  чому  упав  цей  тихий  дощ?
І  з  неба,  щось  так  пошепки  лунає
Можливо  це  є  голос  янголят,
Диявол  крикнув  ні!  Я  не  ридаю...

Чому  повівся  я  на  ці  слова,
Які  з  небес  так  щиро  пролунали,
Мені  здалося  Бог  посеред  нас,
Але  це  сумнів..  Відповідь  зламали...

Люцифер,  давай  прошу  помовчи,
Молитву,  я  молитву  прочитаю,
Ти  кажеш  ні?  Чому  одразу  ні?
Ім*я  я  в  ньому  Боже  прославляю...

Слова,  я  тихо  віршик  промовляю.
І  знов  диявол,  щось  мені  трясе
Мовчати,  ні  не  буду  я  мовчати,
Ти  ще  не  власник  і  не  зли  мене...

До  справи,  ти  скажи  мені  рідненький
Чому  ти  на  Землі?  Забув  ти  щось,
Мене,  мене  ти  юного  чекаєш?
Чому  лиш  ти?  Не  бачу  слуг?  Алло

Хтось  дзвонить,  почекай  ще  трішки,
За  той  ти  час  собі  підріжеш  ріжки,
Жартую,  я  жартую  невгамовний,
Ти,  як  дитина  й  надто  ти  мажорний...

І  знов  погано,  ні  зкім  говорити,
Віддай  життя,  я  піду,  можеш  вгріти,
Але  легенько,  щоб  не  заболіло,
Ні  так  не  хочеш?  Ніби  щось  взлетіло...

О,  янгол,  що?  Чому  прийшов?
До  мене,  я  не  вірю  все  одно,
Чому  у  тебе  у  руках  папір?
Це  договір  на  душу,  дивний  спір?

Диявол  все  від  тебе  я  іду,
Куди?  Не  розумієш,  промовчу
До  мене  янгол  неба  прилітав,
Вгадай,  що  він  до  мен  промовляв.

Сказав
"Усе  додому  ти  вже  йди,
Ти  так  потрібен  на  Землі,
Диявол  зрозуміє,  я  це  знаю,
Прощай.  живи,  як  знаєш.  я  тікаю"

Якщо  потрібно  -  ти  звертайсь,
З  тобою,  ми  як  друзі  сам  признайсь,
Але  не  злись..  Мене  ти  зрозумій,
Це  я  твій  друг,  а  ти  якраз  не  мій...

Бувай  диявол,  я  і  не  сумую,
Я  є  на  волі,  більш  не  помарную
Секунди  ті  усі  такі  нещасні,
Я  з  Богом  проведу  лишень  у  щасті...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255967
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2011
автор: Alexander Marchuk