Згорає сіре фото, палає твоє небо,
Гарячий поцілунок, як данина, потреба.
Малюєш синіх ящірок, ти, на брудному склі,
І ти, буваєш грішною, лише в чужому сні.
Розкидані теорії, поламані надії,
Спаплюжені бажання і нездійсненні мрії.
І кава із корицею, і запах його тіла,
Ти все втоптала в землю, сама так захотіла.
Для чого нарікаєш, на фатум і на долю,
Сама того хотіла, сама обрала волю.
Далі кохаєш образ, який колись створила,
Чому це почуття, у зародку не вбила?
І хай тепер ридають, відьомські твої очі,
І хай пропадуть безвісті, оті жадані ночі.
Нема для тебе в світі, чистого кохання,
Ну, що ж, ти обіцяла, що це було в останнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255974
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2011
автор: Vidjma