Послухайте шум вітру у тополі,
вони стоять біля дороги в полі,
шепочуть тихо нам своє зізнання,
що закохалися у вітер до зітхання,
а він так часто з неба прилітає,
собою всі тополі огортає,
що обере її одну коханець певно,
тополя сподівається даремно,
хоча вони всі знають, що ніколи,
не проміняє вітер неба синь на поле,
і все ж дівча не може не шуміти,
від рук коханого так палко шелестіти,
і ще чекати вічного бажання,
що подарує їй одній своє кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256210
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2011
автор: Серж Мрійник