ти не скажеш йому ні слова,
лиш легесенько посміхнешся.
ти до нього ще не готова
але вже щось в твому серці
підказало щось на майбутнє,
передало послання німе.
невидимка. одна. незабутня.
не бачити краще тебе
чим пригадувати щось з минулого,
щось таке вже старе, по колу,
все що було, ким була ти,
ти не скажеш йому ні слова.
ти ще вчора була дитиною,
щирий погляд, такий тільки в тебе.
а тепер стала тою єдиною,
і лиш в твоїх очах його небо.
сонце його тільки в твоїх очах,
тільки в твоїх очах його зорі.
він би радий був по ночах
бачити в них свою долю.
але став він таким вже брудним
коли ти ще такою є білою...
і такою одною...
він теж один..
а ще вчора була ти дитиною...
а тепер у тобі почалось щось нове,
десь маленьке малесеньке диво.
ти не знаєш напевно що це таке
бо ще вчора була ти дитина.
це найкраще що могло б статись
найчистіше зі всіх почуття
яке з часом зпсує тебе наніц
і залишить посеред життя
вже не білу, не чисту, не щиру,
всю в сльозах, сховай страх під кригу
почуття вже в тобі, вже. прийми їх.
і відчуй їх. малесеньке диво.
невидимка, не бачить тебе він.
він не чує твій голос і подих,
він кохає тебе, невидимка,
покажи свою душу. на волю
пусти всі свої думки, бажання
він тоді тебе точно помітить
він не стримає того кохання
якщо ти заховаєшся. чуєш.
не дозволь почуттів зникання.
колись там у Львові
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256464
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.04.2011
автор: Андрій Бутенко