Постукала совість до мене в віконце
І каже маленька дивися на сонце.
Тебе я гукала , а ти все не чула,
Невже моя совість трояндою була.
Дивлюся на небо , а небо сміється
Моїми сльозами хай п'є і уп'ється
Та совість жагуча хай зіпнеться на ноги,
Як прийде біда до мого порогу.
І совість напевно пробачить мене
За те, що не чула,як зріс в полі колос,
Та й знову кохаю шалено тебе,
А совість один в серці голос.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256542
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2011
автор: Колос надії