Тремтить замріяна осика
під гострим подихом зими,
а десь, у неозорій далі
гудуть громи.
Танцюють вальс малі сніжинки -
то підіймуться, то впадуть,
мороз на шибки виливає
нестримну лють.
В шаленім вихорі стокрилім
зима шугає по світах,
неначе загнаний до клітки
голодний птах.
Й даремно б"ються сині хвилі
в холодний і прозорий лід -
вони його не розламають,
не звільнять світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256551
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2011
автор: Bezsoromna