На поворотах кида ешелон,
Несе кудись він молодість ув'язнену.
То в кліть з різноманітних заборон
Потрапив я, розхристаний піжон,
Законом, наче ременем, пов'язаний.
Минулому немає вороття.
Та й нікому вже, Боже, відіслати
Моє, таке спізніле, каяття -
Бо десь лежить розтоптане життя
І за наругу вимага розплати.
З надією в майбутнє подивлюсь
Туди, за дріт колючий ешелону,
Та, впавши на коліна, помолюсь
І наболілим з Богом поділюсь:
Його, дрімуче, витягну зі схрону
Мерзенного проклятого єства,
Де, окрім бруду, не знайти нічого.
А може в нім, найглибше десь, бува -
Жаринка чогось доброго жива.
Її вхоплю і понесу до Бога!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256592
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2011
автор: Терен