Серед зелені трав впали ангельські сльози і небо в жалобі -
все принишкло в надії почути, як затупають ніжки дітей.
Сиротіє земля у Чорнобилі, схлипує плачем Ніоби
"мирний атом" у неї вирвав серце і душу... кровить із грудей..
На стежині - покинута лялька з очима дзеркально розбитих
волошкових небес, павутина скуйовдила жмуток волосся.
В безнадійних вітрах опадають з вишень, мов фата, білі квіти
і зоря загірчила полином-бажанням, яке не збулося...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256646
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2011
автор: Окрилена