Вічні глаголи, неначе волокна,
Зсукані в мотуз, звиті у трос,
З уст неземного явились пророка,
Ймення якому - Христос.
Землю корили в буремні століття
Війни , розрухи , спека , мороз,
Та непохитне вікує на світі
Слово, що мовив Христос.
Кидали підданих неба за грати
Слуги цинізму, безвір’я й погроз,
Та не змогли навіть крихти відняти
Віри, що дав їм Христос.
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256741
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2011
автор: Рідний