Я буду жити..хай все руйнується навколо. І болі завдають мені щомить. Усі ті від кого не почуєш тепле слово.Й душа у пеклі вже давно горить.
......Я невзмозі зрозуміти тих людей ,які руйнують кар'єру,сім'ю,кінець-кінцем життя.
А особливо боляче я сприймаю насильство у сім'ї,коли твою гідність і мудре слово зневажають, намагаються стерти тебе з лиця землі , і навіть коли ти відповідаєш повагою і розумінням на ненависть і зневагу, здається, що ось уже настане кінець світу, але все ж , ти змушений жити, і терпіти усе, ті болі, страждання, і боротися за своє щастя й майбутнє, адже люди з ангельськими душами переборять усі страждання.....
Мої крила уже не літають,
бо зітліли давно від тортур.
Мої руки тепло не сприймають,
бо замерзли , нас гріє добро.
Мої очі нічого не бачать,
хай не знають ненависть і жаль.
І вуста вже чужі не лунають...
Розіб'ється життя,як кришталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256755
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2011
автор: Колос надії