Заворожить мене таїна Провідної Неділі,
Її дух споконвічний й сакрального значення зміст,
Коли душі нас кличуть, а ми відмовляти не в силі
І до праху йдемо, не важливо – чи з сіл, а чи з міст.
На холодному камені ранні опиняться квіти
Ті, що, мабуть, доречніші в цьому – живому житті.
І заплаче свіча, і прихилить калинонька віти,
І молитва полине кудись до далеких світів.
Ми благатимем Бога про Царство Небесне для близьких,
Пригадаємо навіть свої перед ними гріхи…
Але, як же зробити, щоб наші бажання збулися,
Щоби ми при житті не ставали до рідних – глухі?
І, щоб ми віддавали батькам всю належну їм шану,
А у душі дитячі, щоб кожен зернину заклав
Доброти і любови… Щоб в час, коли нас вже не стане,
На біленькій хустинці і нам хтось окрайчик поклав.
7.02.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256773
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2011
автор: Salvador