Поламані лінії твоїх долонь давно ні про що не говорять.
І заспані зорі з побілених скронь секундами відлік заводять.
Вмикаються таймери. Миті з нуля брехливо виписують долю.
Мовчання навпомацьки. Зраджена гра у цих хуртовинах з юрбою.
Мовчання навпомацьки змішує час, а ти, мов очима у небо.
Не наші планети стомились від нас, не наші як біженці з ґетто.
Поламані лінії твоїх долонь – пророки чужих магістралей.
Сьогодні каміння – а завтра вогонь. Поламані лінії нами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256780
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2011
автор: Христя Волощак