Кава зранку..на щоки дощ..
Мокрі кеди..без парасолі..
Я не мала вибору..що ж..
Я завжди підкорялась долі..
Мокрий аркуш і три рядки..
Алкоголь або біль у скронях..
Ти все вирішив навпаки..
Мій тотем..у твоїх долонях..
Я хапалась за тебе тілом..
Тобі ж душу тепер не треба..
Як тепер ми мій сон розділим..
Я - земля..ти далеке небо..
Плакав віск..і тремтіли руки..
Майже травень..а все ще дощ..
Готувалася до розлуки..
Трохи смішно звучить..ну що ж..
Твій під"їзд..я до нього звикла..
Твої крісла і білі стіни..
Вчора була..а нині..зникла..
Це занадто тривожні зміни..
Проведеш??..я ж забула.."нащо??"..
Ти як завжди без сентиментів..
Певно треба змінитись на краще..
Зняти маски..і біль моментів..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256872
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.04.2011
автор: Ірина Гнатюк