Кожна людина живе на світі для того,щоб померти. Ми не знаємо, що нас чекає завтра, яку ми побачимо людину і посміхнемося їй. Кожного дня ми бачимо людей які проходять мимо нас і просто не задумовуємося, може, це саме та людина з якою я проведу останні роки свого життя, чи може...Ні, потрібно просто думати і вірити, що саме це та людина яку я побачила, можливо є частинка мене, ми зним одне ціле яке не можна розірвати. Дуже багато існує людей які готові тебе просто знищити, лише за того, щоб ти не була щаслива.Потрібно просто якщо ти зустрів по дорозі людину ідо нех твоє серце потягнулося ти просто її не відпускай, пригорни її до себе і даруй її щастя і тепло.Людина спочатку не відчує вашого тепла, але ні не потрібно падати духом потрібно докласти ще більше зусиль, щоб вона відчулаі потяглася до вас, як мала дитина до матері. І коли ви побачите, що вона вам вірить то просто зробіть так, щоб вона повірила у ваші сили і довіряла лише вам. Лише тоді ви просто будете разом і між вами виникне тонкий маленький вузлик, який буде з'єднувати вас, як небо землю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257021
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2011
автор: орися штодлер