Пагони трав обплітають оселю неквапно…
Дощі змивають з мене запах міста…
Степ щось співав мені до млості і до хрипів,
Аби я танцювала босоніж, в намисті
В такт таємничого камлання смолоскипів…
Пагони пристрасті тіло моє сповивають…
Змієвидні потоки одежі ллються до ніг,
Місяць бубоном срібним шаманить всю ніч.
Вітер котом комишевим в лощині заліг
Підглядати, як небо торкалось вуст і пліч…
Пагони свіжості жваво в мені проростають…
Знову ніч розплітає дороги,
Зазиває у мандри, у степ…
Зазиває торкання до тіла мого
Шаманського неба серп…
Космограмою, печаттю всесвіту,
Лягає в долю - на передпліччя - твоє ім’я,
Туманом шифону квапно прикрите
Татуювання:
Колесо Сансари,
Кусаюча себе змія…
01.05.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257047
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.05.2011
автор: gala.vita