Моя провина,
більше нічия.
Сижу сама,
душа ридає, та я сильна.
Нікого вже нема
ні в серці ні в житті. Моя провина.
Зрадниця, бездумне каяття,
а розум стогне.
Він не прийде.
…і вони слухали. Лечу у безжиття
на крилах чорних,
і диявол вийде.
Вийде він до мене із-за хмар,
що сунуться з грозою над полями,
і чорним просвітом
бездомних тих бродяг
заманить в бруд,
до вугільної ями.
Моя провина.
Більше нічия.
Вже не сама.
Душа вже не ридає.
Все закінчилось.
Світу більш нема.
Нема й мене бо й я скінчилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257171
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2011
автор: Nikol`