Ви давно вже пішли – не повернетесь більше у завтра,
Легким подихом вітру злетіли за синю межу.
І солоніші сльози і відчутніша наша утрата.
Й Вашим правнукам правду про вас неодмінно скаж́у.
І будинок крізь р́оки такий, як і був у дитинстві.
І лелеки, берези і дуб майоріють крізь час.
Ви всміхаєтесь щиро у снах і даєте гостинці,
Забуваючи всіх, але тільки не близьких, не нас.
Сумувати і плакати серце не в силі спинитись,
Бо ще чутні крізь час по подвір’ю до нас Ваші кроки.
Наші очі здіймаються в небо і руки тягнуться в вись:
Ми сумуємо, плачемо, любимо… навіть крізь р́оки…
01.05.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257274
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.05.2011
автор: Троянда Пустелі