Наполохана птаха-із гніздечка,
випуска свою пташину.
Я в думках до неї лину,
і підтримаю у цю хвилину.
Невідомість не страшна пташині.
Не раз,мати обпалила свої крила.
На холодне молоко,дула б дитині.
Через свої помилки,мудрішає людина.
Серце тисне,в голові туман-не відпуска,
Але треба зрозуміть,прийшла пора.
Ти легенько і спокійно направляй,
Справиться твоя пташинка,певно- знай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257357
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Вразлива