Так солотко спати
В обiймах твоїх,
І ніжно губи цілувати.
Мовчать, подих ковтати.
Але враз тиша
Залишить на світанку,
Загомонять люди
За вікном...
Ти підеш, а-ні слова не зоставеш
Все лишиться ніби сном.
І знаю я, що буде далі
Знову буду дзвонити
І щось розповідати
І знову будеш ти дзвонити
І щось розповідати...
Але ніколи нам не приняти:
Що все це гра -
В яку ми вимушені грати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257483
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Саша Берест