Ми грали з тобою захоплено в карти.
Повільно ховаючи наші азарти.
Яскраві ті спалахи поміж очима
І досвід прожитих років за плечима.
Твоя перша карта лежить на столі.
По вухах пронизливий шепіт полів.
Так зорі по-троху згасали в очах
Й надія лишалася тільки в свічах.
Та ось я наважилась відповісти.
Я знала, що маю скоріш доплисти.
Ти так запекло вів боротьбу
А потім сильніше прискорив ходьбу.
Я кинулася безстрашно услід
А ти лиш казав, що пропустив хід.
І так крок за кроком ми йшли до зірок.
Скоріше б зробити останній стрибок.
Безжальна напруга постала між нами
І я присяглась пам"ятати віками.
І ось тепер ти розкрив свої карти,
А я зрозуміла, що нічого не варта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257578
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Сльоза