Дарма було зривати в"ялі квіти,
любов на міцність провіряти,
люди і печаль-то два магніти,
банальністю ми звикли малювати.
Цінувати вчимось після втрати,
розставляти ж не вмієм усе по місцях,
байдужо шукаєм підказки у знаках,
хоч істинна криється у наших серцях.
Замикаємо себе в кайдани, у в"язниці,
в той час коли птахи вмирають за свободу,
чи то щирість ,чи фальш-без різниці,
не черпає душа уже вроду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257580
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Юлія Панкова