Я бачив мавку польову
Вона збирала квіти
Ні, не у сні, а наяву
В одну косу лиш вдіта.
Постава горда, ніжний стан
Та волошкові очі
Така краса, скажу я вам,
Що душу аж лоскоче.
Вона поглянула в мій бік
Повела лиш бровою,
Куди роки поділись, вік?
Не йшов, я плив ходою.
Вона вела мене в свій світ,
Незайманого поля,
А я з своїх не юних літ
Подумав, може доля?
Мов краплі чистої роси
Вона читала вірші
Такої ніжної краси,
Що не почуєш більше.
Вона моргнула, а туман
Звів нам палац миттєво.
Чуття злилися в океан
І билися бурхливо.
Час незамітно пролетів
В такім чарівнім крузі
Я доторкнутися хотів
Можливо ми вже друзі?
Та раптом сонця повний круг
Із-за гори піднявся
Все засіяло трави, луг
Я лиш один зостався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257902
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: Степ